Історична довідка
Історія наших сіл.
Село Сухий Єланець засноване в 1871 році поселенцями із Київської, Чернігівської та Херсонської губерній. Першими поселенцями були Кирилюк Терентій та Татаренко Сафрон.
Свою теперішню назву має з 1922 року (попередні назви – Причепівка з 1871 року, Рожковате з 1892 року, Гречанове з 1917 року). Село Сухий Єланець - центр сільської ради. До сільської ради входить також село Суворівка.
Розташоване село на схилах балок Рожковате.
В 1887 році в селі було 365 дворів. В цьому ж році в селі була побудована церква, відкрито церковно-приходську школу, в якій навчалося 67 дітей. За навчання платили кошти, тому в ній навчалися лише діти із заможних сімей.
Згодом було відкрито п’ять торгових пунктів.
З кожним роком збільшувалась чисельність населення за рахунок поселенців із інших губерній. В 1907 році було вже 611 дворів.
1 січня 1912 року була створена Сухоєланецька волость. У волость входили такі населені пункти: Воронцівка, Дикий хутір, поселення Іваницький, Кашперівський, Кутузовський, Новокримський, Островський, хутори Сухоєланецькі №№ 4, 6, 7.
З плином часу змінювалась історія, змінювалося життя в селі. З приходом революції в 1918 році активні борці Дорошенко Іван, Лященко Єгор, Уткін Микола, Жмурченко Михайло, Калабурза Данило поринули в боротьбу за краще життя знедоленого селянства.
Із неофіційних даних – перша реєстрація сільської ради відбулась 11.11.1911 року.
Радянська влада в селі була встановлена в 1919 році. Першим головою сільської ради був Левченко Дмитро Петрович.
В 1922 році – заснована перша артіль «Незаможник».
В 1925 році вищевказані активісти організували сільськогосподарську артіль ім. Т.Г.Шевченко. В артіль входило 10 дворів, що налічували 44 чоловіка і було у них 110 десятин землі. Першим головою був Джемерчук Петро Павлович.
В 1928 році всі селяни об’єдналися в колективне господарство. Було створено три колгоспи: «Партизан» (голова – Голубенко Федір Григорович), імені Ворошилова (голова – Гайденко Герасим), «Червоне поле» (голова – Блока Іван Іванович).Селяни вели господарства. Покращували рівень життя. Та не довгою була ця радість. Затьмарилося чисте небо та мирне життя людей вторгненням на нашу землю фашистських загарбників.
Колгоспники пішли захищати свою Батьківщину. 95 місцевих жителів вели боротьбу на фронтах. Серед них були Корньов Григорій, Голубенко Федір, Іпатенко Михайло, Тищенко Іван, Калабурза Микола, Коваленко Олексій та інші. 88 із них нагороджені орденами та медалями, 35 чоловік загинуло на фронтах. В роки тимчасової окупації фашисти замордували семеро активістів села, 83 чоловіка вивезли на каторгу в Германію.
16 березня 1944 року село Сухий Єланець було звільнено від фашистських загарбників.
В 1950 році три колгоспи (артілі) об’єдналися в одне господарство імені Ворошилова, керівником якого був обраний Корньов Г.О.
В 1959 році об’єдналися колгоспи імені Ворошилова (с. Сухий Єланець) та імені Димитрова (село Суворівка) в колгосп «Україна», головою колгоспу «Україна» було обрано Іпатенка Я.П., який очолював господарство до 1970 року. Головами господарства були:
з 1970 по 1973 рік Алексеєнко Микола Іванович,
з 1973 року по 1984 рік Гузенко Віталій Васильович,
з 1984 року по 2006 рік Кучер Володимир Анатолійович,
з 2006 року по теперішній час Іванов Сергій Степанович.
В 1960 – 1970 роках побудовані двоповерхові будинок культури, школу, дитячий садок, торгівельний комплекс з поштовим відділенням зв’язку.
В 1972 році в пам’ять про воїнів-визволителів та односельчан, які загинули на полі битви з німецько-фашистськими загарбниками, в селі споруджено Меморіальний комплекс. На меморіальних плитах викарбовано 166 прізвищ тих воїнів, які захищали село. Стоять у вічному караулі гранітні солдати, осіннє золото горить на їх мужніх плечах. Вони охоронять спокій воїнів, які ціною свого життя подарували мир, спокій та благополуччя сухоєланчанам.
На кладовищі села Сухий Єланець встановлено меморіальну плиту в пам’ять 96-ти учасникам Великої Вітчизняної війни, які померли в мирний час та захоронені на місцевому кладовищі. Сумний рядок прізвищ на меморіальній плиті в рік 65-річчя Великої Перемоги завершує ім’я учасника бойових дій, Калабурзи Петра Даниловича, який відійшов у вічність на початку 2010 року.
В 1970 – 1980 роках зведено адмінбудівлю колгоспу, лікарню, баню, будинок на вісім квартир для вчителів та спеціалістів села.
За час функціонування сільської ради, її очолювали: Шевчук Любов Гнатівна, Бабенко Володимир Дмитрович, Місюра, Задорожній Михайло Іванович, Чмельова Раїса Василівна, Боврош Павло Михайлович, Дубчак Олександр Дмитрович, Ребенюк Володимир Степанович, Сидоренко Олексій Олексійович, Сидоренко Світлана Дмитрівна, Шелухіна Людмила Петрівна, в даний час – Ярошинський Микола Миколайович.
Нині в селі Сухий Єланець діє загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Зернятко», лікарняна амбулаторія, сільський будинок культури, сільська бібліотека, відділення зв’язку, АТС, приватне підприємство «Кредо», приватна олійня, три приватних магазини та буфет, аптека, ПрАТ «Україна», СВК Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро», сім фермерських господарств, комунальне підприємство «Сухоєланецьке».
За велінням часу більшість населення села Сухий Єланець ведуть одноосібні сільськогосподарські господарства.
Жителі села забезпечені питною водою, енергоносіями.
Село Суворовка виникло приблизно у другій половині 1920-х років шляхом злиття двох сусідніх поселень – Буденнівки (Дикого хутора) та власне Суворівки (Суворівського селища). Колишній Дикий хутір (так звана Буденнівка) становить північну частину сучасної Суворівки, своєю чергою, власне «давня» Суворівка – південну половину.
Докладні дата та обставини виникнення Дикого хутора та Суворівського селища невідомі. Від заснування як Дикий (Булгарський) хутір, так і Суворівське селище перебували в складі Ново-Одеської волості Херсонського повіту Херсонської губернії. Їх жителі були парафіянами церкви Св. Миколая у Кашперо - Миколаївці.
Дехто із перших мешканців (наприклад, Василь Ситник) брав участь у російсько - турецькій війні 1877-1878 рр. Стараннями родини Ситників в степу на північ від Дикого хутора було влаштовано криницю, званою відтоді Ситниковою та ставок в районі колишнього Соборного майдану (нині неіснуючий).
Станом на 1887 рік тільки у Дикому (Булгарському) хуторі було 42 двори та проживало 184 чоловіки та 193 жінки. Згадується про два «підприємства». Станом на 1896 рік кількість населення несподівано зменшилася – нараховувалося вже 53 двори із 253 жителями. В селі була своя винна крамниця. Востаннє назва Дикий хутір зустрічається в 1920 році. У березні того року відбулися перші вибори складу Дикохутірської сільради. В результаті голосування до її складу увійшли Яків Шохман, Василій Урсулов, Андрій Гросул, Онисим Задорожній, Василій Ситник, Гаврило Круцилов, Павло Никора. Головою сільради став Андрій Гросул. Невдовзі Дикий хутір було перейменовано на Буденнівку – на честь більшовицького військового керманича Семена Будьонного (Буденного).
В селі організовано сільськогосподарську артіль «Вперед до праці» (голова – Рус). Однак через ґвалтовну колективізацію та загрозу фізичної розправи, близько 1930 року село змушені в пошуках кращої долі покинули багато заможних родин – зокрема, Ситники. В роки голодомору 1932-33 рр. голова колгоспу Федір Бурлаченко вживав дієвих заходів для порятунку людей від голоду.
В роки війни найзапекліші бої в селі велися 12 та 16 серпня 1941 року. Під час боїв 16 серпня у Суворівці загинуло та поховані кілька угорських вояків.
По війні у селі функціонував колгосп (артіль) імені Димитрова.
За певний час, в процесі так званого «укрупнення» (вочевидь, у 1950-ті роки), Суворівку було включено до складу Сухоєланецької сільської ради.
В даний час в Суворівці діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дитячий садок на 10 місць, фельдшерський пункт, сільська бібліотека, три фермерських господарства.
В центрі села Суворівка стоїть пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної війни. В братській могилі захоронені капітан Мироненко та четверо невідомих солдат. Жителі села та учні місцевої школи старанно доглядають за пам’ятником, висловлюючи свою повагу та вдячність тим, хто завоював щасливе життя під мирним, блакитним небом, ясним сонцем для теперішніх поколінь.
За роки незалежності України, на території сільської ради проведено газифікацію сіл Сухий Єланець та Суворовка. Зокрема газифіковано загальноосвітні школи, дитячий садок, лікарняну амбулаторію, фельдшерський пункт.
Діють 8 фермерських господарств. З них п’ять в селі Сухий Єланець: «Меркурій», голова ФГ Казюка О.М., «Оскар», голова ФГ Остапчук Г.С., «Нива», голова ФГ Алексеєнко П.В., «Оптиміст», голова ФГ Обуховський О.П., «Петик», голова ФГ Петик М.І. та три – в селі Суворівка: «Малахова», голова ФГ Малахова С.Д., «Утро», голова ФГ Алексєєнко О.О., «Еліта», голова ФГ Чебанов В.І. Вид діяльності – рослинництво.
Голови фермерських господарств є добросовісними платниками податків. Казюка О.М., Остапчук Г.С., Алексєєнко О.О., Чебанов В.І. є постійними спонсорами шкіл, дитсадків. Приймають активну участь в житті сільської громади.
Створено та діє СВК Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» (керівник Іванов С.С.), основний напрямок діяльності – свинарство.
Створені та діють об’єднання власників по випасу великої рогатої худоби «Степове», «Польове» в селі Сухий Єланець та «Сонячне» в селі Суворовка. Члени об’єднань спільно використовують пасовища для випасу власної великої рогатої худоби.
Зареєстрована та діє громадська організація «Сухоєланецька сільська громадська організація «Взаємодія»». Громадська організація створена для втілення в життя спільних програм, направлених на покращення життя на селі. Так, виготовлено проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт приміщення Сухоєланецького ДНЗ «Зернятко» (утеплення стін, заміна вікон, дверей) та капітальний ремонт покрівлі. Отримано експертні висновки.
В 2007 році відкрито Суворівський дитячий садок на 10 місць. Дитячий садок розміщений в окремому приміщення Суворівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад».
В 2007 році створено комунальне підприємство «Сухоєланецьке». Перший керівник – Ярошинський М.М. В зв’язку з обранням Ярошинського М.М. сільським головою в 2010 році, керівником комунального підприємства призначений Уткін Володимир Миколайович. Населенню надаються послуги в сінокосінні, вивозу сміття, обробітку землі, забезпечення водопостачання.
Виготовлено право установчі документи на свердловини по вулицях Каганова, Кінцевій, Спеціалістів, Південній в селі Сухий Єланець та по вул. Соборній в селі Суворовка. Оформлено документи на спецводокористування. Проведено реконструкцію свердловини по вул. Спеціалістів в селі Сухий Єланець.
Відновлено систему водопостачання по вулицях Пекаря, Олександра Дедюліна, Червоних партизан в селі Сухий Єланець.
В рамках виконання заходів цільової соціальної програми «Відновлення зовнішнього освітлення населених пунктів Сухоєланецької сільської ради», відновлено вуличне освітлення більшості вулиць селах Сухий Єланець та Суворовка.
В Сухоєланецький сільський будинок культури придбано музичну апаратуру та відновлено електропостачання приміщення.
Придбано приміщення для Суворівського ФАПу та виготовлення право установчих документів. Відновлено електрифікацію та газифікацію будівлі.
Виготовлено правоустановчі документи на адмінбудівлю сільської та відновлено електрифікацію приміщення.
Відкрита аптека в селі Сухий Єланець. (ПП Горяга Т.В.)
Діє сільська футбольна команда «ЛІЯ». Приймає участь у районних та обласних змаганнях з футболу. Спортивна команда сільської ради неодноразовий учасник районних, обласних та регіональних спортивних змагань на «Краще спортивне село».
В даний час до складу Сухоєланецької сільської ради (ОТГ) входить чотири села: Сухий Єланець (852 чол.), Суворовка (291 чол.). Новошмідтівка (395 чол.), Степове (стара назва Кіровка) (172 чол.).
